37 років. І момент, що має значення. Можна заснувати агентство. Можна його розбудовувати, перебудовувати, відновлювати. Можна пережити кризи, вистояти під час технологічних змін, винаходити себе заново — знову і знову, без підстраховки. Але рано чи пізно настає момент, коли доводиться відпустити. Стефано Віані та Даніель Герлах саме в цьому місці. Не тому, що мусять. А тому, що так має бути.
Ґеттінґен, жовтень 2026.
Сьогодні керівництво Blackbit переймають троє людей: Денніс Корбгінскі, Надін Бісікаті та Давід Готтшалк. Разом вони мають за плечима 40 років роботи в Blackbit. Вони знають цю компанію не з співбесід чи документів для нових співробітників. Вони допомагали формувати її — і в хороші роки, і в складні, у періоди зростання та в моменти, коли ніхто не знав, як буде далі.
Те, що цей день настав, не було випадковістю. Це був результат 37 років наполегливої праці.
1989 рік. Те саме місце. Кухонний стіл.
Даніель Герлах, Стефано Віані та його брат Ремо Віані засновують Blackbit. Настільна верстка, Геттінген, ніякої великої сцени. Чого ці троє тоді не знали: вони стоять на початку цифрової ери — вони стануть одними з небагатьох, хто не просто переживе кожну зміну, а й формуватиме її.
Коли Всесвітня павутина змінила світ, вони почали діяти. Коли зародився електронний комерція, у 1998 році вони створили один із перших B2B-інтернет-магазинів у Німеччині. Коли цифрова комерція перетворилася на окрему галузь, вони вже давно були в самому її центрі. Не тому, що цього вимагав інвестор. Не тому, що цього вимагав план виходу з бізнесу. А тому, що Стефано Віані та Даніель Герлах хотіли побудувати компанію, яка буде існувати довго.
Кожного разу кошти реінвестуються, а не розподіляються. У людей, у технології, у компетенції. У команду, яка не змінюється, а зростає. У відносини з клієнтами, що переростають у справжні партнерства. У культуру, яка не обіцяє відповідальності, а структурно закріплює її.
Були пропозиції продати компанію. Не один раз. Їх відхиляли. Не через впертість — через переконання. Blackbit ніколи не була просто продуктом. Це була справа всього життя.
Що лежить між 1989 роком і сьогоденням
37 років. Багаторазове переосмислення. Сертифікація «Економіки загального блага» як видимий знак того, що всередині компанії вже давно є нормою. Підготовка до моделі «відповідального володіння» — моделі, яка назавжди закріплює те, що завжди було нашою позицією: ця компанія належить сама собі. Близько 50 співробітників. Офіси в Геттінгені, Берліні, Гамбурзі та Києві. Партнерські відносини, які вже не є просто відносинами «замовник–виконавець».
І троє людей, які були з нами протягом усіх цих років. Які бачили, як приймаються рішення. Які були поруч, коли було важко. Які допомогли сформувати те, чим Blackbit є сьогодні.
Повернімося до сьогодення.
Денніс Корбгінський працює тут уже 17 років. Надін Бісікаті – 13. Давид Готтшальк – 10.
Вони не є наступниками. Вони – це Blackbit.
Те, що сьогодні офіційно оформлюється, на практиці вже давно стало реальністю. Протягом останніх років керівні повноваження передавалися крок за кроком — свідомо, під наглядом, з підтвердженням. Стефано Віані та Даніель Герлах передали повноваження не тому, що мусили. Вони передали їх, бо побачили, що це працює. Краще, ніж вони очікували. Як співвласники вони й надалі залишаються тісно пов’язаними з компанією.
Що залишається. Що буде.
Для клієнтів та партнерів суттєвих змін не відбудеться. Контактні особи залишаються, проєкти залишаються, спосіб роботи залишається.
Що додається: свіжа енергія. Інше цифрове мислення. Покоління, яке не просто вміє працювати з штучним інтелектом, даними та новими темпами, — воно мислить у цих категоріях. Blackbit завжди переосмислювала себе, коли цього вимагав час. Нова керівна команда привносить саме те, що потрібно для наступного етапу.
Blackbit залишається незалежною компанією. Blackbit залишається вірною своїм цінностям. І Blackbit продовжує зростати — як партнер з комерційної інженерії та розвитку для малого та середнього бізнесу в регіоні DACH, пропонуючи інтегровані послуги з консалтингу, створення платформ, експлуатації та цифрового зростання.
Кухонний стіл 1989 року вже не стоїть. Але те, що почалося тоді, продовжує жити.
